08.06.2014 22:30

для всіх

210

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Дитинства слід

з рубрики / циклу «Про долю»

Сіло сонце край села,

Та й стало дрімати,

У гай стежка повела,

Не хотілось спати.

Роса ноги сповила,

Пестить мої кроки,

Тут я знову ожила,

Не було б мороки…

Повернути би роки,

Ген, туди назад,

Пробіглася б залюбки,

У колгоспний сад.

Яблуні, черешні, сливи,

Райська насолода,

Аж сміються після зливи,

З’їсти є нагода.

Сторожа геть сон зморив,

А нам того треба,

Тут скажу без зайвих слів,

Лізем, мов до неба.

Давно вирубали сад,

Лиш ріпак жовтіє,

Роки йдуть, мов на парад,

Душа не міліє.

Досі лину я туди,

Де дитинства слід,

І шукаю ті сліди,

Вже багато літ.

м. Славута,