08.06.2014 22:28

для всіх

209

2 | 3

 © Антоніна Грицаюк

Йшла навмання

з рубрики / циклу «Про долю»

Йшла навмання,

Десь вдалечінь,

Була рідня,

Вона лиш тінь.

Кому потрібна?

Така убога,

Все життя бідна,

Одна дорога.

Дім пристарілих,

Ось там кінцева,

В очах змарнілих,

Німа лиш сцена.

Лишили діти,

За що не знає,

Як їй з тим жити,

Життя згасає.

Так крок за кроком,

Хода – тягар,

Взявсь ненароком,

У серці жар.

Воно горіло,

Душа метнулась,

Якось не вміло,

Мовби жахнулась.

За що лишила?

Матусі тіло,

Та й полетіла,

В небо несміло.

Лежала мама,

З краю дороги,

Роса вмивала,

Холодні ноги.

м. Славута,