Гордість
з рубрики / циклу «Про долю»
На підлеглих не зважав,
Гордо дзьоба задирав,
Вверх летів, тоді униз,
Ось такий в нього круїз.
Летів в небо знав ціну,
Згубив долю не одну,
Не зважав на біль і сльози,
Чи то сонце, чи морози.
Йшов вперед по головах,
Не змигнулось – й по кістках,
Ось такий він молодець,
Та усьому є кінець.
Обпалило сонце крила,
Розкіш тіло загубила,
А душа в пекло летить,
Вся від відчаю тремтить.
м. Славута,
