20.06.2014 19:04
© Антоніна Грицаюк
Павук ткач
з рубрики / циклу «Про долю»
Ой котилась торба,
А в тій торбі вовна,
Знайшов її павучок,
Бачить буде з неї толк.
Став він ниточки сукати,
А тоді полотна ткати,
Довго в річці мочив,
Та на сонці сушив.
Тоді знову взявсь за діло,
Від роботи все кипіло,
Павучисі сукні шиє,
Одружитися все мріє.
А та горда, гонорова,
Не промовила і слова,
Він і так, він і сяк,
Пританцьовує дивак.
Марно він все працював,
Може щось не так сказав? –
«Вибачте шановна пані,
Для дружини є в вас дані».
Ну, а та усе сміється,
Павутиння аж трясеться, –
«Сукнями хотів купити,
А де будемо ми жити?
Хочу справжній мати дім,
Втерти носа треба всім».
– «Я ж не вмію майструвати,
Я спроможний лише ткати»,
Наш герой геть засмутився,
Та не довго він журився.
Сукнями став торгувати,
Добрі гроші заробляти,
Гроші є, і є вже хата,
Не бідова, а багата.
Тут з’явилась павучиха,
Заглядає в очі стиха, –
«Хочу заміж, даю згоду»,
Павук глянув на погоду.
– «Буде дощ піду до хати,
Є в мене кого кохати,
Павучихи самі йдуть,
І запрошення не ждуть.
Під листок іди ховайся,
Громовиці не злякайся,
Ну, а я йду спочивати,
Своїх любок забавляти».
Ось така вона любов,
Хтось згубив, а хтось знайшов.
м. Славута,
