Буря в постелі
з рубрики / циклу «А прийде пародист...»
ДЖЕРЕЛА МЕДУ (Цикл "12-ть казок місяця")
На карті пристрасті – джерела меду,
Жагучі ласки – гейзери пустель.
Це власний рай… омріяна планета…
Де плід наш заборонений росте.
...
І дихання палке відчують зорі,
Із чаші ночі розіллється шал,
І стане неосяжним диким морем,
В стихію медом увірветься шквал.
Вірш дуже сподобався! Фантазія – неймовірна! Чому я подібних не пишу? Бо завжди її ставив у рамки. А в тих рамках… От скільки живу в пустелі – ніколи гейзерів не бачив. Може, просто пустеля велика))). Тому пародія… Але – не зла! Добра! А ще й до того – популяризація класної поезії!
Буря в постелі*…
Вторгавсь і я у Каракум безодні.
Чого лиш там не було? Боже збав!
Верблюд! Ішак! Бабай! І вуглеводні…
А гейзерів, пробачте, не стрічав…
Без карти, визнаю, там колобродив –
Всього не бачив через саксаул…
Зводив з ума. Мости, даруйте, зводив!
А гейзери? Пустеля ж – не аул…
Жінки… То є планети! І зарази…
За плід незнаний – раєм потрясе!
В пустелі гейзер – значить, витік газу!
А жінка й газ – то просто
наше все!
Я по рельєфах сам пройдусь незвичних,
Знайду місця, де шал видобувать!
За жінку отаку, енергетичну –
Із цілим світом буду воювать!
01.07.2014
