ВОЛЬТИЖУВАННЯ АСОЦІАЦІЯМИ
частина 2Сюрреалістична п’єса для радіо
Другий невідомий. «Дефіцит»? Хто крайній?
Перший невідомий. Я.
Лунає радянської доби характерна мелодія. На її тлі чується: «Дефіцит?» «Я». «Хто крайній?» «Дефіцит?» «Хто крайній?» «Я» «Дефіцит?» «Дефіцит!» «Ура-а-а, де-е-ефіци-и-ит!!!»
Донька купувальниці. О-ого-о! Маа-мее-ря-а! Дивись, яка че-е-ерга!!!
Купувальниця. За чим же? Ой-й! За «чим» не за «чим», а видно: голодні!..
Перший невідомий. Коли почнете продавати?
Другий невідомий. А що продаватимуть?!.
Донька купувальниці. Смакоту! Називається: «Тушки з ГМО».
Іноземець. О-о-о! Я добре знать-знаю-ю, що таке ГТО. Я не добре знать-знаю, що таке ГМО. Я геть не знаю, що таке «М»?..
Донька купувальниці. «М» для зв’язування слова. А «тушки» знаєте?
Іноземець. О-о, так! Це обпатрана птиця, зі стегенцями та крильцями…
Шум-потріскування телевізора. Дикторський голос (енергійно): «Реклама»
Іноземець. У вас особливо багато їх з бройлерів.
Голос: «Реклама!.. Реклама!»
Донька купувальниці. … Птиця зі стегенцями, крильцями і…лáстами?
Голос диктора: «Реклама!»
Іноземець. Хіба є такі птахи – з крилами і одразу з… ластами?
Дикторський голос: «Реклама».
Донька купувальниці. А професійно вивчати наш фольклор не хочете, пане іноземець?
Філолог. Дозвольте як філологу запитати: хто тут сказав «фольклор»? Хто фольклорує?..
Донька купувальниці (засміялась щедро). Хто що-о-о робить?
Продавець. Я чув, що деякі язики саме таке витворяти можуть, але до нас доходять тільки розмови про те. На прилавках такі язики інше призначення мають.
Купувальниця. А прилавки ваші з морозилками? А то я чула, що… запашок вже протяг підхопив.
Продавець. Протяг уже відзначений ким треба. Тому запашку немає, не брешіть.
Чується гавкання собак наперебій з куванням зозулі. Потім голосно заскрекотала сорока, заклаксонили легкові авто.
Купувальниця. Ой, матінко моя, що це?!. Ой, людоньки добрі, чи я не збожеволіла?!. Чи мені ввижається оця висока огорожа? Чи, справді, вона раптово з’явилась? Звідки вона взялась? Та ще й з оцими огидними табличками: «Приватна власність», «Обережно, злі собаки!» «Охороняється законом»?...Ах, падлюки, так оцю табличку – «Охороняється законом» - я нещодавно бачила на вході у державний заказник… А як… як ми звідси тепер вийдемо?!. Як ми пройдемо?!
Філолог (бадьоро). «Ми пройдемо» відмінюється. «Ми пройдемо», «вони пройдуть», «ви пройдете»…
Купувальниця. «Ми пройдемо», по-вáшому, відмінюється. А ось «неможливо пройти» спробуйте провідмінювати, хві-ло-ло-ггг… Усюди ж, бачите, огорожі, паркани височенні… «Вони» то пройдуть. А «ми»? «Ви»? «Я»? Хіба несправедливість, бідність, незахищеність відмінюється?!.
Філолог. «Бідність – бідності – бідності – бідність – бідністю…»
Купувальниця. Отож бо – «бідністю». Що, пишаюсь «бід-ніс-тю»? Хороше відмінювання. Засиділись ви у кабінетах, пане філоложе! Життя не знаєте.
Філолог. Зате я знаю, що ви неправильно «філоложе» сказали. Оте «же» є тільки у «Боже» і «друже»…
Донька купувальниці. Та невже?.. «же?..» «же?..» «Друже» мій, не «Боже»… Небоже...
Попкін. Тобто, не трать, кума, сили – спускайся на дно.
Купувальниця. Ви того хочете? Та я бачу, пане-товаришу Попкін, але на дно спускатися не зможу – підходи до річки теж обнесені парканами – з грізними табличками, та так, що всі нерівності ландшафту вирівняні, навіть не пролізти – не прослизнути.
Асфальтувальник. Хто сказав «нерівність»? Не хайте шляховиків. Ходять усякі на високих підборах, асфальт ковиряють, а потім – «нерівність», а потім – заборона проїзду з ранку до вечора для великовантажних автомобілів.
Підприємець. І що, підбори не ламаються?
Асфальтувальник. Та напевно ж ні, бо подзьобаний тими підборами завжди.
Попкін. … Дівчатами-метеликами, нічними.
Підприємець. Так не ламаються ж…
Асфальтувальник. Ще й як ламаються.
Підприємець. Так ви ж сказали: «не ламаються.»
Асфальтувальник. Підбори не ламаються.
Попкін. А дівчата ламаються (сміється).
Підприємець. А-а-а! (Гукає по-базарному). Куплю підбори! Оптом! Куплю фурнітуру для взуття! Куплю підбори…фурнітуру!..
Асфальтувальник. Я не зрозумів… Чого репетуєте? Хочете сприяти пошкодженню дорожнього покриття?
Підприємець. Та ні.
Асфальтувальник. А тріщинки на асфальті через що?
Підприємець. Через силу природи.
Асфальтувальник. Яку ще-е?..
Підприємець. Силу природи? Асфальт уклали, а коріння дерев добре не викорчували. От і проростають пагони крізь асфальт від того коріння.
Асфальтувальник (про себе). І допоки ж ми будемо закатувати шевченків, сидоренків, петренків та їхні калини-горобини?.. Живучі… (Голосно). Звідки знаєш про оту силу пагонів?
Підприємець. Зі школи.
Асфальтувальник. І що, в ній говорили про коріння з-під асфальту?
Підприємець. І показували навіть.
Асфальтувальник. А нáм чаму не гаварили? Нє паказувалі?
Підприємець. Тому що у вас не ті вчителі були, не ті підручники вам пропонували, не те говорили…
Асфальтувальник. Як «не тє»?.. Характеристікі «ти дебіл», «баран», «тесля неотесаний», «несподіванка своїх батьків», «молоток», «долото» для нашево класу були чи не найкращими кампліментами.
Підприємець. Ну, тоді й не дивно, що ви – тільки асфальтувальник. Хоча у вас он які тонкі пальці – як у скрипаля! Та й статура, зовнішність, наче в актора. Відчуваю у вас різні приховані таланти, які школа не розгледіла.
Бабуся. Що?.. Що?.. Що приховано? Що?!
Купувальниця. О-о, диво з’явилось! А як же ви місце біля під’їзду полишили? Ризикуєте пропустити останні новини.
Бабуся. Що? Що приховано? Де?!
Донька купувальниці. Вихід до пляжу прихований.
Купувальниця. Тому й тупцюємось, як бачите, в оточенні височенних парканів і…квит! Куди пройти? Як?!
Бабуся. Вихід до пляжу, кажете? А може там шахти для ракет приховані?
Продавець. Ти що верзеш, стара? Шахти біля річки? За-то-пити! Та й, узагалі, гадаєш, я ото, язики продавав би, якби ракети не розкрадені були?
Попкін. А я чув: їх порозрізали.
Продавець. Ну, воно то так. Ракети формально порозрізали, а фактично совість і силу продали.
Бабуся. Ой-й, ґвалт!.. Та що ж це за оказія! Я не можу пройти до свого під’їзду, бо оці усі височенні паркани, немов живі, підступають до моїх ніг усе ближче. І жодної шпаринки, щоб проскочити між ними, катма!
Купувальниця. А чого ти сюди приперлася? А-а?
Бабуся. Ой-й мені зле… Задихаюсь… Нервую… Валідолу мені! Персену! Валер’яни!.. Карету швидкої допомоги! Ой-й…
Ревіння сирени швидкої допомоги, гудіння мотору, шум зупинки машини, клацання ношей, дверей, гудіння людської юрби. Знову гудіння мотору, ревіння сирени…
Перший невідомий. Поталанило бабці.
Другий невідомий. Як сказати. А хто збиратиме біля під’їзду новини?
Перший невідомий. Та чур тобі пек!
Другий невідомий. «Чур» не «чур», а одна вакантна посада, принаймні тимчасово, там з’явилась.
Правник. «Вакансія?» Прийміть. Я – правник, усе можу.
Безробітна. Де «вакансія»? Хто крайній? Я – економіст… Ще й як можу… Вакансія моя! Мо-о-оя! Тому що я – досвідчена біляпід’їздна пані.
Донька купувальниці (сміється). «Пані»? «Біляпідпід’їздна»? Що це ще за таке? Відгалуження руху придорожніх пані?.. Нова партія?
Попкін. Ні – наше!
Силовик. Разгаворчікі, Попкін!
Попкін. Єсть «разгаворчікі.»! Разгаварівать?
Силовик. Телепень! Атставіть разгаворчікі!
Попкін. Куда «атставіть»?.. А! Понял.
Чується звук автомобільних гальм.
Водій. Де придорожні пані? Де? Ви, панночко?
Донька купувальниці. Хіба я схожа?!. Таке запитаєте, пане водію!
Купувальниця. Відчепіться від дитини, маніяки трекляті! Збоченці!..
Сирена швидкої допомоги.
Лікар. Хто «маніяки»?
Попкін. Хто «збоченці»?
Купувальниця. Он – він…
Водій. Я – ма-ні-як?! А хто кричав щодо придорожніх пані?
Купувальниця. Збочинець!
Водій. Еге ж, «збочинець», бо…їхав збоку, з правого боку автостради!
Лікар. Так кого ви, пані купувальнице, бачите у ньому: маніяка чи збочинця?
Купувальниця. А хто страшніший?
Лікар. Водій – один. А по-вашому – два: один – «маніяк», другий – «збоченець».
Купувальниця. Нічого не розумію…
Лікар. І я «не розумію». З вас штраф за неправдивий виклик швидкої допомоги.
Купувальниця (улесливо). А хіба ви можете гарантувати, що ви не везли трамадол, мій пане найкращий лікарю швидкої допомоги? Послухайте мене: маю язики в асортименті, свіжі, ще ворочаються… Пришиватимуться добре… Частина їх – для вас.
Лікар. Та що ж ви так голосно?.. А якщо Попкін почує?
Купувальниця. Попкін – наша людина. Не стукач. Вибирайте язики. Вони вам підкажуть орієнтацію водія: маніяк чи збоченець? Як охарактеризують, так, значить, і є.
Лікар. А якщо він альтернативної «орієнтації»? А ваша думка?
Купувальниця. А що я? Язики сильніші за всяку думку.
Іноземець. «О-рієн-та-ці-і-ія?»… Так-так… Чу-до-во!.. Але ми у себе уже зорі-єн-тооо-вааа-ні. Ми у Європі. Як у вас кажуть, маємо хліб і до хліба. А найголовніше – злагоду. А ви?!. «Моя хата з краю»?
Бабуся. Пан іноземець почув дзвін та не второпав звідки він. «Орієнтація»… «Уже зорієнтовані…» Ти краще скажи: водій – маніяк чи збоченець?
Іноземець. (викрикує по-мітинговому). Свободу сексменшинам! Свободу…
Бабуся. Тьюю!.. Чого ти маєшся? Дивись, щоб персоною на гратах не став!
Донька купувальниці. «Персоною нон грата».
Бабуся. Щоб ти ото ще знала?! Тьфу! Ну, одним словом, щоб «нон» не став.
Донька купувальниці. Мм-даа… З такими знаннями англійської мови нашими бабцями не важко буде й осоромитись на змаганнях ЄВРО!
Лікар. Не осоромимось. Ми їх заховаємо.
Чується гавкіт собак, різний – від жалібного до злого й несамовитого.
Чого вони так гавкають?..
Бабуся. Це у вас запитати б.
Лікар. Хлопці, на бабцю – смиренну сорочку і … поїхали.
Бабуся. Куди?
Лікар. Лікувати!
Бабуся. Я здорова.
Лікар. Так ви ж тільки «нон» знаєте. У вас провали пам’яті.
Бабуся. Я здо-ро-о-о-о-ова-а-а!!!...
Чується скрекіт сороки, відтак багатьох сорок.
Лікар. «Здорова»! Хто заперечує. Але з провалами пам’яті. Треба вам повернути пам’ять і зміцнити імунітет вивченням іноземної мови.
Бабуся. Що ще за «мунітет»?
Донька купувальниці (сміється). От, бачите, про «і» забули, а твердите, що здорова…
Безробітна (тихо). Бабусю, у вас така чарівна посмішка. Певно, перед відчуттям швидкого лікування?
Бабуся. Мою чарівну посмішку помічали ще вчителі у школі, дорогенька моя, добродійко безробітна.
Безробітна. А привабливість жовтого металу у твоїй пельці вони не помічали?.. Давай знімай, припід’їздна балаболко. Чи рекламним клеєм приклеїла? Та хутко! Я не народна депутатка, щоб не помічати очевидний непотріб у твоєму роті. Буде мені чим комунальні платежі заплатити… І тримай язик за зубами, стерво дворова… Пане продавець, зверніть увагу на її язик, зовсім товарного вигляду. Як у щойно народженої телички.
Бабуся (несамовито верещить). Ой-й-й, людоньки добрі, та куди ж ви мене, жи-и-иву ще, розбираєте, немов на запчастини?!. Ой-й, бо-о-ляче!.. Добродію лікарю, навіщо ви укладаєте такі угоди – угоди на продаж моїх органів? У тих людей хіба що, немає своїх органів?!.
Лікар. Пане продавець, зачекайте. (Вереск бабусі). Гик!.. І все! Фу-у! Отак, без язика їй краще. Нащо їй язик. Беріть, пане продавець! Я віттяв у бабці язика професійно, так що вигляд його зовсім товарний, продасте. На шаурму ще й як згодиться. Та про собачі не забудьте, ветеринар просив.
Продавець. Язики!.. Язики!.. Купуйте язики! Язики в асортименті – з яловичини, телячі, баранячі, свинячі… Пані купувальнице, не проходьте повз…
Купувальниця. Зважте кілька свинячих, добродію продавець… Якщо свіжіші ще не розбабусили. Скільки тварин загинуло!
Хор: «О-ох!!! О-ох!!! Язики, язики в асортименті…» Чується бекання, мекання, гавкання, звук міліцейського свистка, швидкої допомоги, а також скрекотання сорок, кування зозулі, наостанок – звук двигунів літака, що злетів і віддаляється.
К і н е ц ь.
.gif "{#}")
сподобався персонаж Філолог, який всіх повчає і виправляє мовні помилки!))) знання - сила!