ВОЛЬТИЖУВАННЯ АСОЦІАЦІЯМИ
Частина 1Сюрреалістична п’єса для радіо
Дійові особи: Купувальниця, Донька купувальниці, Підприємець, Продавець, Органи, Силовик, Асфальтувальник, Іноземець,
Бабуся, любителька «цілодобового» відпочинку біля під’їзду,
Попкін, нижчий за званням силовик, Правник, Водій, Лікар,
Філолог, Безробітна, Перший невідомий, Другий невідомий,
Лунає музика фантастичного характеру, за деякий час – шум води зі зливного бачка. І відразу:
Купувальниця. Гаварілі би ви нармальна. Я нє панімаю ваш язик.
Шум води зі зливного бачка закінчується і непомітно перетворюється на базарний гамір. На його тлі:
Продавець. Язики! Язики!.. Купуйте язики!.. Язики в асортименті – з яловичини, телячі, баранячі, свинячі…
Купувальниця. Зважте кілька свинячих… Стільки тварин загинуло!
Хор: «О-о-ох!!! О-о-ох!!! Му-у-у-у-у! Бе-е-е-е! Ме-е-е-е! Ііі-го-го-го! Га-а-а-ав. Гав-гав-гав-гав». Після цього чуються справжні голоси корів, баранів, кіз, коней, собак. З-поміж усього цього під кінець: «Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку…»
Продавець. Тварин?
Купувальниця. Так!
Продавець. Загинуло?
Купувальниця. Авжеж!
Продавець. А де ви бачите тварин? Усюди ж – (саркастично)язики… (іронічно) язики… (підлабузницьки) язики – свинячі, баранячі, телячі, коров’ячі – яловичні…
Хор: «О-о-ох!!! Я-зи-ки в а-сор-ти-мен-ті!»
Купувальниця. Що за монополія така?!
Хор: «Від-крий-те две-рі, по-дат-ко-ва прий-шла!»
Куди дивляться органи?!
Органи (дуетом-октетом). Нам нічого не вид-но-о-о!..
Покупець. Чому це вам «нé вид-но», «не вúд-ноо», не вид-нóоо»?!.
Органи. Бо майже усі ми знаходимось у черевині – у пузі та між ребер. Одне слово, внутрішні…
Продавець. Пані купувальниця, візьміть ваші свинячі…
Купувальниця. Сам ти свиня! А ще культурного з себе удаєш. У мене нічого «вашого свинячого» немає!..
Чується «вереск» високої ноти на скрипці, яка швидко переходить до ноти найнижчої, цю низьку ноту підхоплює інший струнний інструмент на своєму вже ладі доводить перебіг нот до найнижчої, яка гучно і різко обривається.
Продавець. Перепрошую, чарівна пані, ваше замовлення. З вас (раптово зазвучав гімн Радянської України) сімдесят рублів.
Купувальниця. Ой-й-й, даруйте, мені вистачає одного рубля. Ось вже понад піввіку він безвідмовно замінює праску, надто коли виперу полотняні тканини. А вам аж сімдесят рублів давай.
Продавець. Тоді раджу баранячі, дешевші… Тільки після них… (лагідно, улесливо) бекатимете через те, що на кордоні їх не розбаранили.
Купувальниця (пискливо). Ой-й-й! А після свинячих що, я хрюкала б?!
Продавець. Свині вміють тримать язик за зубами…
Голос диктора телебачення: «Через відсутність кормів і крадіжки металу на свинофермах сільськогосподарські підприємства змушені були вирізати усіх свиней на м’ясо».
…Тому свинячі язики нічого не бачать і нічого не чують. До того ж на кордоні їх розсвинячили, відтак у настрої.
Купувальниця. І вони не чвакають?
Зазвучала японська або китайська мелодія.
Продавець. Перепрошую, пані, самі ви «чвакаєте». У деяких народів, щоб ви знали, чвакання – то безумовна ознака смакоти страв, то гордість для господарки. Та хоч там як, а треба ж чимось утворювати какофонію активної роботи. Отож, коли б ви наминали такі язики, вам передалось би почесне чвакання, а не хрюкання. Свинячі хрюкалки – то вже зовнішні органи. Вони – риють! Риють і хрюкають! Хрюкають і риють… (невелика пауза) український чорнозем.
Купувальниця. Ага… А язики що, (пауза) не зовнішні (пауза) органи?
Продавець. Напівзовнішні – напіввнутрішні.
Читається як реп, під музику; «Замасковані флюгери, центровики, бездухівники. Такі собі ні риба ні м’ясо, «планеристи». Ні бе ні ме ні кукуріку, дратівливі оптимісти, балаболки, компілятори, пустомелі гундосі, конформісти»...
Язики за зубами і залежать від них, зубів. А ще губи є на шляху до повітря і білого світу… (пауза). Прошу! Вам – баранячі…
Купувальниця. (з характерним баранячим бе, - меканням). А бу-у-уде-е сма-а-ач-но-о-о? Бе-е-е… Ме-е-е…
Лунають звуки отари овець, кіз, їхні бекання і мекання на всі іванівки, а також гавкання собак і звуки погоничів: « Куди побігли, трикляті! Бровко, Барбос, нумо заверніть їх від приватної власності».
Продавець. Вам ужé смачно, пані! Бекайте-мекайте на здоров’я!
Купувальниця. Бе-е-е, ме-е-е…
Продавець. От що значить зазіхати на своє, навіть якщо й купувати.
Купувальниця. Дякую вам… Бе-е-е… за свіжий язик, ме-е-е… Буде мені хорошим путівником. У народі кажуть, що язик до Києва доводить.
Продавець. Зараз доводить тільки тоді, коли у Києві – дядько, хоч на вашому городі й бузина.
Купувальниця. А то чому ж?
Продавець. Тому що ви купили язик імпортний. Тож він вас доведé, але… не до Києва.
Купувальниця. Отакої!
Продавець. А якої вам захотілося?! Мої язики – члени Міжнародної організації торгівлі.
Раптом зазвучав «Весільний вальс» Мендельсона. Поступово наростає хрюкання, ігогокання, гавкання покупців.
Донька купувальниці. Мамо, а чому покупці хрюкають, ігогокають, а я – ні?
Продавець. О, свята простота, мультум нон мульта – великий зміст у небагатьох словах. Бо дешевших, ніж ви, язиків захотіли – свинячих, конячих… Понакупувались!
Донька купувальниці. А он деякі ще й гавкають…
Продавець (штучно, грайливо). Гавкають? (удавано ласкаво) Пороспускали язики… Значить хтось контрабандою завіз їх і видає, мабуть, за козячі…
Купувальниця. Куди тільки митники дивляться?!. Взяли б і поприкусювали ті язики, щоб не розпускались.
Продавець. Е-е… на те вони і язики, щоб, коли треба, триматися за зубами, а коли й розпускатися, розв’язатись чи лопатою стати. А якщо хтось з них нахабніє, то зуби його пропускають. Хоча зуби ж, надто коли вони рідкі чи зношені, можуть змилостивись і дати вискочити язикові, як Пилипові з конопель, щоб подихати свіжим повітрям.
Чується ревіння міліцейської сирени, лунають сильні розряди грому.
Силовик. Де «коноплі»?!. (звук міліцейського свистка). Громадянко, ви затримані.
Брязчання кайданок. Звук міліцейського свистка повторюється, який одразу продовжується на тій же ноті, але на контрабасі або віолончелі і грубо, пародично «з’їжджає» нанівець у тривалому звучанні.
Продавець. Чого ви кайданки на мене одягаєте?.. Люди, ря-а-а-ту-у-уйте-е!!! Будьте-е свідками!..
Соліст: «Моя хата з краю…»
Хор: «…нічого не знаю, нічого, нічого, нічого не, не, не зна-а-ю.»
Те ж виконати у стилі поп, металік і реп.
Пане представник влади, ваш ніс для празника ріс, а ви у будень його носите.
Силовики. (дуетом-квартетом, речитативно). Разгаворчікі!!!
Силовик (один). Нам веліли тримати носи за вітром.
Чується завивання сильного вітру, крики чайок, хлюпання хвиль і голоси на відстані у мегафон: «Щоб перемогти або хоча би залишитись на плаву не крутіть носами, тримайте їх за вітром! Пам’ятайте головне гасло змагань: дивитись далі свого носа, задирати його якомога вище!»
Прохвесія (…хв.!..) зобов’язує. Від язиків, які ви продаєте, душок пішóв у наш бік.
Продавець. Ой-й, перепрошую, що у ваш бік. Знаєте, двері ринку хтось не закрив, тож утворився протяг і пахощі прилавків долетіли аж до вас. Але ж то дух язиків… свіжих язиків! Чим я завинив? Я продаю свіжину, ніхто не отруїться.
Силовик. Ви «продаєте свіжину». Нам же тільки пахощі відправляєте. Як мені доповіли, якби не протяг, ми і не знали б про свіжі язики. Сержанте Попкін, підготуйте кандидатуру протягу на заохочення.
Попкін. Чию, перепрошую, кандидатуру?
Силовик. Кандидатуру протягу, сержанте Попкін, протягу…
Попкін. А на яке заохочення, дозвольте запитати?..
Силовик. Наручний годинник.
Попкін. Єсть «наручний».
Силовик. У футлярі.
Попкін. Єсть «у футлярі». Якому?
Силовик. Національному.
Попкін. Єсть «національному», якому?
Силовик. Публічному.
Попкін. Єсть «публічному».
Іноземець. О-о-о! О-о-о! Де-е є-єесть «пу-пу…пу-блі-і-ч-но-о-о-ому-у»? Ю-укрей-нкі-і вро-о-одли-иві-і дів-ча-та-а! Хо-чу пу-у-ублі-і-ічни-и-ий! Де пу-ублічни-и-ий? Хочу ді-і-івчи-и-ину! Юкра-йн-н-нку! Украй-нку-у! Вро-о-одли-и-иву-у! Ой-й, вродли-и-и-иву!..
Попкін. А лауреатку Сталінської премії, активістку стаханівського руху, ударницю комуністичної праці, носія значка «ГТО», численних грамот об’єднаних профспілок, прокладок с крильцями та щітки для чищення язика, кандидатку історичних і докторку соціологічних наук, володарку усіх без винятку нагород, відзнак і почесних звань незалежної України ти не хочеш?!.
Силовик. Разгаворчікі, Попкін!..
Іноземець. О-о! «ГТО»! О-о! «ГТО»! Що є «Ге-Те-Ооо»?
Попкін. Готова до праці й оборони!
Силовик. Разгаворчікі, Попкін!..
Іноземець. «Готова» - то є добре-добре. «До праці» - то є добре. А шчо-о є-е-е «о-бо-ро-на-а-а»? У пуб-ліч-ному – «о-бо-ро-на-а-а»?!.
Попкін. Ще чого захотів – «публічному».. Законодавством не передбачено.
Іноземець. Кохати – «не перед-баа-чее-ноо»?!.
Попкін. А «оборона» – то є ми!!!
Силовик. Разгаворчікі, Попкін.
Іноземець. «Ми – оборона»? Ми… йдемо до пу-у-ублі… пу-у-у…
Попкін. «Пу-пу», «пу-пу»… Пух-пух тебе б!
Силовик. Разгаворчікі, Попкін! Дайте можливість гостю закінчити думку.
Іноземець. Ми по-і-і-де-емо-о до публіч-но-го-о до-о-ому. Ви – охорон-о-она?!. Чудово! Пре-е-екрас-с-сно!
Попкін (лагідно й водночас іронічно). «Поїдемо-поїдемо». (Різко, грубо). Але спершу…поколядуй! (Лагідно). Дівчата ж наші – стрункі та вродливі. Сам сказав… … (Пауза). Ти що там у розмовнику шукаєш?
Іноземець. «По-ка-люю-дууіі…»
Попкін. Так-так: «дуй-дуй»! Не знайдеш.
Іноземець. Ні… ні… Є… Є! Я це зрозу-у-уміу, що вас треба… посипати якимсь зе-е-ерном…
Чується цокання насіння об тверду поверхню.
Силовик. Е-е… громадяне іноземець, не розкидай насіння, не сміти…
Попкін. … Краще – купюрами з Джорджем Вашингтоном.
Силовик. Разгаворчікі, Попкін. Я – командир!
Попкін. Усе гаразд, пане командире. Обшук тимчасово затриманого завершений. Відпустимо?
Силовик. Ви вільні. Йдіть собі далі.
Іноземець. То-о-обто, як це?.. Я був затриманий?
Силовик. Авжеж. Хоча, ні… Хоча звісно…
Іноземець. Захисника мені! Ага… Так-так…
Попкін. Будь ласка! Ось так чимчикуйте прямо, потім – праворуч, сорок метрів пройдете – повернете ліворуч, прямо ще кільканадцять метрів і перед собою побачите велику будівлю з колонами та банею зверху. Отам аж чотириста п’ятдесят захисників Вітчизни.
Чується шум дерев, скрекотання сорок, співи солов’їв, кукування зозулі, каркання воронів, крики шулік – усе швидко перетворюється у какофонію, під кінець якої чується два-три звуки петард, а потім чхання.
Силовик. Разгаворчікі, Попкін!..
Купувальниця (іронічно). Чотириста п’ятдесят захисників? Якби то! Там – чотириста п’ятдесят…язиків!
Донька купувальниці. Мамо, ми вже купили язиків. Хіба там свіжіші будуть?
Купувальниця. Свіжіші – не свіжіші, але ж делікатес. Є і з тушок.
Чується ревіння корів.
Донька купувальниці. Тьююю!.. «Тушки». Вони ж уже випатрані. А язики з них хтось, напевне, купив і смакує. А які вони, мамо, за смаком?
Купувальниця. Як тобі сказати… Їхній смак дуже нагадує одночасно смак язиків зі свиней, баранів, корів, телят, тощо. А от післясмак у них одлин – післясмак липких язиків хамелеонів.
Донька купувальниці. Маа-мцюю, ти що-о-о, їла язики ха-меее-леее-о-ніііу?!.
Продавець. По скільки?
Купувальниця. Що «по-скільки»?
Донька купувальниці (сміється). Язики хамелеонів!..
Продавець. Дефіцит?!.
Купувальниця (сміється). Ще й який!
Перший невідомий. Хто крайній?
Донька купувальниці (іронічно). Я.
Другий невідомий. «Дефіцит»? Хто крайній?
Перший невідомий. Я.
Лунає радянської доби характерна мелодія. На її тлі чується: «Дефіцит?» «Я». «Хто крайній?» «Дефіцит?» «Хто крайній?» «Я» «Дефіцит?» «Дефіцит!» «Ура-а-а, де-е-ефіци-и-ит!!!»
(Кінець.першої частини)
