Я - не просто туман
Бо я - щасливий...
Я летітиму... й зникну.
Бо я просто туман.
Лише згодом я звикну
До малесеньких ран.
А ти думав, не маю,
Ані серця й душі?
Всім я щастя бажаю,
Але ви мені... ні
Непомітний я?... Справді?
Або просто обман?...
Скажу всім - це неправда.
Я - чарівний туман.
Може, хтось і щасливий,
Від білесеньких хмар...
Але все ж це жахливо -
Ви ж не бачите барв!
Усміхніться, на хвильку!
Не прошу ж назавжди...
Я радітиму знову,
Як радітимеш ти.
Озирніться, не видно,
Вам прекрасних цих барв?
Це для мене важливо,
Щоб не було цих ран.
Я летітиму... й зникну.
Бо я просто туман.
У душі все ж не звикну
До малесеньких ран...
... Але буду радіти,
Як радітимеш ти.
Подарую вам щастя,
Яке дали й мені...