Щастя забути мусиш
у графіку прямолінійності
відсутня таблиця спрощення
аркуш з пустими клітинками
перетворюється у продовження
вчорашньої безкінечності
помноженої на накопичення
безнадійної сірості
перемішаної із дощами
втоптаної у калюжі
чорнішої за грозові хмари
ти як півострів незалежності
статуєю несвободи
маяком у пустій піднесеності
застрягаєш між двома світами
забуттям на полицях запилених
серед книг що забули автора
бо читач його не нагадував
у розмовах своїх ранкових
він мовчав вустами схвильовано
в негараздах схожих на сутінки
забуваючи справжність щастя
у таблиці потрібного спрощення
вже немає ділення/множення
перестановки пустих доданків
що нагадують самотні світанки
ось і підсумок прямолінійності
сума ріже словами гострими
твоє серце на дрібні клапті
і надщерблену часом душу
ти не будеш без Неї щасливим
тому щастя забути мусиш