23.07.2014 00:17

для всіх

299

9 | 9

 © Тетяна Чорновіл

Мить принишклого сну

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Коли місяць розгубить у хмарах

Зір тремких злотокрилі рої, 

В вечорового присмерку чарах

Крізь жагу трав’яну

В мить принишклого сну

Розплети русі коси мої.

Хай стечуть в насолоджену тишу

Спраглих кіс норовливі струмки, 

Й мить принишклого сну найніжнішу

Переповнять між зір, 

Мов нескорений вир, 

Що нуртує у ніч з-під руки.

Вітер пухом осотовим літа

Сколихне стиглих трав таїну.

Там, де росяна зваба розлита

Поцілунком щемить, 

Кіс розплетена мить

Стане миттю принишклого сну.