Край села стоїть оселя, За оселею левада…

"Край села стоїть оселя,

За оселею левада …"

Так… Украйна не пустеля…

Стрекотить в кущах цикада…

Кружить чорногуз над лугом –

В кожного свої потреби.

Біла хмара ходить кругом, 

Розростається у небі.

"Буде дощ, чи ні?" – гадаю, 

Сидячи попід вербою.

"Ой, у гаю при Дунаю…" –

Заспівали за рікою.

У траву на теплу землю

Ліг собі. Заплющив очі.

Хлюпає вода о греблю.

Десь лунає сміх дівочий.

Форкають на лузі коні.

Корови жують травичку…

Як спекотно на осонні –

Нумо з берега у річку.

На той берег і назад

Разів зо три, або й більше.

Нема в спеку кращих знад –

Хіба море було б ліпше.

Та далеко синє море…

А тут шовкова травиця, 

Й небо чисте і прозоре, 

Й рідна річка Роставиця.

Тут левади і садочки.

Вздовж шляхів стоять раїни.

Тут ростуть сини і дочки, 

Тут майбутнє України.