Я знаю: було що, я знаю: що буде.
з рубрики / циклу «Чи( )є майбутнє?»
Я знаю: було що, я знаю: що буде.
І тіні війни вже стоять на полях.
Куди ж ви йдете всі? Одумайтесь, люде?
Чи вчила історія вас на кістках?
Чи може не вчила, чи ви не хотіли
Дивитися сміло туди, де зима.
Лютує, рубає, морозить і вміло
Руйнує надії, за горло трима.
Бо ж краще не бачити, краще не чути.
Як впевнено й гордо крокує біда.
Вона ж бо далека. І на повні груди
Ще дихати можна, хоч серце стиска.
А серце — то світло, лампадка самотня,
Котру не обдуриш, закривши очей.
Воно відчуває, воно — то безодня,
Що дзеркалом є для усеньких речей.
Тож хто не послухає голосу грубки,
Не скине мару, не розправить плечей,
Той скнітиме вічно, а дикі голубки,
Минатимуть дім його древніх речей.
Я знаю: було що, я знаю: що буде.
І тіні війни вже стоять на полях.
Якщо ти відкритий — то світ не забуде:
Ким є ти в житті, і де воля твоя.
20.03.2014