05.09.2010 23:05

-

909

1 | 1

 © Тетяна Чорновіл

РОЗІРВАНЕ НАМИСТО

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Збираюсь на вечiр. Так личко пашить... 

Вже пізно?! Мені щось не спиться! 

Спішу одягнутись i в люстрі спішить 

Моя пишнокоса двійниця. 

У сукні вечірній гарнесенька я, 

Що кращих на світі немає, 

Струнка й молоденька двійниця моя 

На мене з під вій поглядає. 

Рвонувся намиста разок у руці... 

Досадно! Та що там казати! 

В долоні моїй намистинки оці 

Не встигну я вже нанизати. 

................................. 

І кинулась раптом в постелі стара, 

Спросоння кулак розтуляє... 

Світає вже, ліки ковтати пора, 

В долоні намиста немає... 

- До чого цей сон? Може буде біда? - 

Стара сама в себе питалась. 

Як та полонянка, душа молода 

В старечому тілі металась ...