03.08.2014 13:47

для всіх

267

5 | 5

 © Ігор Рубцов

Знову про банальне

з рубрики / циклу «Моє життя - мій скарб»

Б`є потік безкінечних "проти"

До зтертя, 

Доля війнами нас колотить -

Це життя!

Ні послаблення, ні зупинки!

Як спинить?

Я благаю перепочинку:

Душе, цить!

Миттю щастя сприймаю досі

Той порив:

Шурхіт ніг і рука в волоссі -

Мирних снів!

Рідним душам для щастя треба

Кілька фраз.

Все підтримка під мирним небом

Змінить враз.

Що там губи мої підносять

В чорну вись?

Щоб долоню - в твоє волосся, 

Як колись.

Все минуло! Ну що ж, буває.

І біль мине?

Друзі душами відчувають

Головне.

Хай основи земні стрясуться, 

То не жах.

Наші погляди перетнуться

В небесах.

Донецьк, 03 серпня 2014