Темрява і ніч
Філософська лірика
Догорала свічка
І загасла в мить,
Темрява і нічка,
А душа не спить.
Мучиться до ранку,
Коли ніч втече
Й в ранішнім серпанку
Сонце припече.
Бо ніч виє вовком,
Наганяє страх,
Робить усе ловко,
Щоб поїхав дах.
Місяць затуляє,
Щоб він не світив,
Темрява ж бажає
Щоб він так робив.
Темрява страждає
Як засвітить хтось
Нічку закликає
Зробить з світлом щось.
Довше щоб пожити,
Сонце не пускать
Світ цей оживити,
Квітнуть не давать.
Сонце ж переможе
Хто б що не робив,
І це, друзі, схоже
Світ завжди любив.
04.06.14