09.08.2014 13:20
для всіх
144
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

Зустріч

Зненацька ми зустрілися весною, 

Тебе я ледве упізнати зміг, 

Тебе запам’ятав я молодою, 

А вже багато стоптано доріг.


Не можу я повірити ще й досі, 

Що знов почув Твій голос чарівний, 

Хоча вже зникли бісики у оці, 

І погляд став спокійний і сумний.


Твої онуки ходять вже до школи, 

І вся Ти заклопотана якась, 

І певно вже не згадуєш ніколи, 

Про ту любов, яка не відбулась.


А я ж любив так ніжно і бездумно, 

Без Тебе я не міг і дня прожить, 

Але скінчилось все доволі сумно, 

Бо не змогла мене Ти полюбить.


З тих пір пройшли роки, життя минає, 

Аж ось зустрів Тебе я на весні, 

Відчув, що щастя іншого немає, 

Тебе як знов побачити мені.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!