Зустріч на полюванні
терцини
я опинився в хащах лісових
Данте
Пройшовши шлях життя до половини,
я опинився в хащах лісових,
на стежці небезпечній для людини,
що виросла на вулицях міських.
Проміння сонячне не проникало
крізь крони хвойні сосен щоглових,
навколо затаїлось і мовчало
усе живе: ні шелесту в кущах
від звірини, і птаство не співало.
Лише здалося, що мене вивчав
чийсь пильний погляд схований у тінях
та вітер хвилею вгорі промчав,
зриваючи шишкѝ важкі насінням.
Одна з них впала на підліску лист
і від куща з ледь чутним шурхотінням
майнув, тікаючи, пухнастий хвіст
і відчуття від погляду пропало.
Сказав собі: – Це був, напевно, лис…
І, раптом, все навколо ЗАЗВУЧАЛО!
Загомонів густий сосновий ліс
і голосів його було чимало:
зозулі голосом роки приніс,
птахів пісні і дятла стукотіння,
і на галявинах танок беріз,
і від узлісся сонячне проміння,
і від шляхів далеких по полях
мотора ледве чутним гуркотінням
доносився і мій життєвий шлях.
