11.08.2014 00:09

для всіх

289

3 | 3

 © Антоніна Грицаюк

Душа від Бога

з рубрики / циклу «Про долю»

Душа від Бога – всі шептали,

І він весь час робив добро,

Бувало часто забували,

За добром ходить слідом зло.

Він не здававсь, така натура,

Крутивсь, мов білка у колесі,

Від штовханів тріщала шкіра,

Мов кожен день ходив по лезі.

Всім не догодиш є заздренні,

Щось грам не так – ножа у спину,

На щирість, доброту злиденні,

Не розумів, яку провину?

Спокутує на цьому світі,

Молився старанно щоденно,

Поневіряння ним забуті,

Душа тремтить, на серці щемно.

Пішов у Божу він обитель,

Знайшов себе і сенс життя,

Господь його лиш покровитель,

Молитва просить каяття.

Тим, хто у парі з сатаною,

Забули геть про все святе,

Глумилися над сиротою,

Це їм дрібниці, так пусте.

Хотіли людяність убити,

Та не здолали щирість ту,

Він вміє вірити, любити,

В серці лиш носить доброту.

м. Славута,