Перлинове весілля
з рубрики / циклу «Про долю»
Тридцять років пройшло, як гуділо село,
Гірко! Гості кричали завзято,
Води море втекло, пережито було,
А душа на хресті, мов розп’ята.
Віра вбита давно і палкі почуття,
Серце в грудях із відчаю плаче,
Не повернеш назад, вже нема вороття,
А воно, мов той м’яч, щодень скаче.
Ті пігулки йому, то не ліки давно,
Воно лиш розуміння шукає,
А в тобі поселилось одне лише зло,
І навколо усіх поїдає.
Де ти сильне крило? Чоловіча рука,
Адже я лиш слабка половина,
По житті я самотня, мовби і не одна,
Від роботи горбатиться спина.
Мов комаха тягну, я усе у сім’ю,
А ти того не вмієш цінити,
Схаменися, почуй гірку сповідь мою,
Ради чого життя це губити?!
м. Славута, 15.07.2014р.
