13.08.2014 13:53
для всіх
148
    
  4 | 4  
 © Георгій Грищенко

Чи можна

Не треба мені говорити, 

Що часу у тебе нема, 

Щоб разом улітку пожити, 

Що буде для цього зима.


Я певен зима як настане

Ти знову розкажеш мені, 

Що прийдеш як сніг весь розтане, 

У теплі веснянії дні.


Живу і на тебе чекаю, 

І хліб свій жую в самоті

Хоч ти не прийдеш, це я знаю –

Пройшли наші дні золоті.


Чи можна в омані прожити

І подумки кликать тебе, 

Чи можна до скону любити, 

Чи зрадити можна себе.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.08.2014 14:34  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Написано просто та змістовно. Про хліб - зачепило і остання строфа теж.

 16.08.2014 14:04  Деркач Олександр => © 

певно найболючіша зрада - зрада себе...

 15.08.2014 14:27  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Надія помирає останньою. Нехай краще помре зневіра!