13.08.2014 13:53
for all
98 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Георгій Грищенко

Чи можна

Не треба мені говорити, 

Що часу у тебе нема, 

Щоб разом улітку пожити, 

Що буде для цього зима.


Я певен зима як настане

Ти знову розкажеш мені, 

Що прийдеш як сніг весь розтане, 

У теплі веснянії дні.


Живу і на тебе чекаю, 

І хліб свій жую в самоті

Хоч ти не прийдеш, це я знаю –

Пройшли наші дні золоті.


Чи можна в омані прожити

І подумки кликать тебе, 

Чи можна до скону любити, 

Чи зрадити можна себе.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.08.2014 14:34  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Написано просто та змістовно. Про хліб - зачепило і остання строфа теж.  

 16.08.2014 14:04  Деркач Олександр => © 

певно найболючіша зрада - зрада себе...

 15.08.2014 14:27  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Надія помирає останньою. Нехай краще помре зневіра!