Деркач Олександр ...згадають нас
Лунає сміх, немає сліз
І сірий січень став яскравим.
Лукавий сніг січе узвіз
І храму бані золотаві.
По бруку вниз - рука у руку.
За вітром вгору де кручі край.
Пророчать хай дніпровські круки -
Розлука скоро! Вже пора їй...
Пташиним зграйкам - окрайки хліба.
Нам лише крихти лишає час.
Сніжинки грають і знають ніби -
Дощі улітку згадають нас.
м.Прилуки, 05-06.01.2014р.
08.01.2014 18:49 Антоніна Грицаюк |
 Щирий, душевний вірш! Сподобалось! |
08.01.2014 11:28 Світлана Рачинська => © |
 Коли й згадають, то дуже красиво... Відчувається щось особисте й пережите. Тепла згадка... Зі святом!!! |
08.01.2014 01:17 Мальва СВІТАНКОВА |
 Із снігом певно буде дощ...як тепер немає.Цікаве бачення і рими. |
07.01.2014 23:24 Олена Вишневська |
Боюся вже писати, що защеміло від прочитаного, бо пані Тетяна вже напросилася на "комплімент" від автора, але пройняло все-таки... А коли нас буде заливати в літку дощами, буду знати, кого звинувачувати в надмірній кількості вологи, бо то вони за вами плакатимуть ))) |
07.01.2014 11:57 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудова поезія! Чомусь защеміло на серці. Хоч і не моє мололось! :)) |
06.01.2014 21:01 Ганна Коназюк |
 Гарий вірш! Душевний... Сподобався. |
06.01.2014 19:18 Оля Стасюк |
 не знаю, як там снігом) вірш сподобався! |
06.01.2014 18:43 Наталка Янушевич => © |
 Такий світлий вірш! З Різдвом Вас! |
06.01.2014 13:40 Маріанна |
 Чудово! |
.gif "{#}")