Вінок кожання
У купальськую ніч
Вінок в річці зловив,
Ворожбитую річ
Хтось до мене пустив.
То кохання вінок
Я зловив у ту ніч
І пішов у танок
Вже не чуючи ніг.
Та в густому саду,
Де буяє бузок,
Загубив на біду
Той купальський вінок.
Ось тепер де не йду
Роздивляюсь людей,
Та ніяк не знайду
Блиск коханих очей.
Пропаду я без них
Під бузком у саду,
Мед цілунків не встиг
Скуштувать доладу.
У тамтешнім саду,
Де буяє бузок,
На траву упаду
Загублюсь як вінок.
Як тут мила пройде –
Не замітить мене,
Бо я зникну в ніде
Безтілесне й чудне.
І тепер у саду,
Коли квітне бузок,
Топче хтось лободу,
Все шукає вінок.