21.08.2014 08:12

для всіх

261

4 | 4

 © Тадм

Бентежить неба зібгана блакить

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Бентежить неба зібгана блакить, 

Хмаринок рване покривало….

Душа чомусь вже котрий день щемить -

Не знайде відповідь: чи пізно, чи ще рано….

Світ розлетівся зранку на друзки, 

Єство стискається в одну маленьку точку, 

Вузлом тугим всі думи-мотузки, 

А розрубати ж, як втекти, - відстрочка…..

Тож і мовчу, щоб більше не ятрить

Важливе, справжнє, наболіле….

Не вірю, що існує бодай мить, 

Яка б безслідно в вічності зотліла

Розплутую. Тихесенько молюсь, 

Випрошуючи вперто розуміння, 

Навпомацки…Та, знаю, не зіб’юсь

Орієнтир? Лише один – сумління….

Миргород, 20.08.2014