03.04.2014 11:01
для всіх
257
    
  5 | 5  
 © Тадм

Про небо

Про небо

з рубрики / циклу «Про все на світі»

Насупилось зранку небо

От-от заплаче, чудне

Що йому, скажете, треба?

Сумно… Завжди одне….


Сонце по вуха в турботах

Смутку не знає смак

Повно ж весь час роботи

Що йому небо? Так….


Місяць? Той все у мандрах

Знаний всіма дивак

Знову занурився в мантри

І бубонить: відтак…


Зорі примхливо-холодні

Позадирали носи

Кажуть: усі самотні

Ноша твоя – неси!


Зовсім нерадісні думи

Не зігрівають душі

Відрада одна – спасають

Лагідні літні дощі…


Але до них ще довго

От і понурилась синь

Не помічає зовсім

Часу невпинного плин…


Хочеться обійняти

Скривджену зранку блакить

Щоб посміхнулась щасливо

Вже у наступну мить!


Прошу: не жалкуйте обіймів

Кожну хвилинку життя

Все на землі потребує

Так, як і ми, тепла!



1.04.2014, Харків

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.04.2014 19:01  Антоніна Грицаюк 

Гарний вірш! Тепла вам і затишку, і неньці нашій Україні!

 04.04.2014 02:31  Ганна Коназюк 

"Все на землі потребує
Так, як і ми, тепла!" - так і є!!! Гарно написано! Чудова поезія!

 04.04.2014 00:40  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Позитивні заклики!

 03.04.2014 10:39  Тетяна Белімова => © 

Хороші побажання - порівняння - думки! Сподобалося!)))

 02.04.2014 22:51  Світлана Рачинська => © 

Чудово! Сонечко, от і стало тепліше після останнього катрену) Дуже гарне піднебесне спостереження!!! І думи невдовзі зігріють!!!