Пращури
Я вийшов із часів прадавніх,
Коли ще фараонів не було,
А пращури мої преславні
Вже збудували місто і село,
Коліс для воза наробили,
Вже запрягали коней і волів
Та мали хист і мали сили,
Щоб боронити край від ворогів.
І жито сіяли, щоб жити,
Зріс коло сонця – звали колоском,
Та вміли горщики робити
Із мудрим оберегом-бережком,
На тридцять сотень кілометрів
Свій край обнесли валом земляним,
Хоч пращури давно вже мертві,
Та вал стоїть на диво нам, живим.
Нащадок я часів прадавніх
І справ величних пращурів моїх,
Вони, премудрі, сильні й вправні,
Для нас живих священний оберіг.
