Попіл Клааса
Попіл Клааса б’ється в груди,
Птахом – Феніксом нам він буде,
Відродитися зможем знову,
Полонити не вдасться мову.
Що ж, то спробуємо йти далі,
Понесемо свої скрижалі,
Бо немає звороту шляху,
Бо інакше до пастки жаху.
Залишається крапля сили,
Доки виростуть знову крила,
Тільки б стало снаги злетіти,
Доки всі не пов’яли квіти.
