Зачекай
Зачекай, ось сніги упадуть,
Голу землю, як ковдрою, вкриють,
І нікому тоді не почуть
Наші душі вовками як виють.
Буде глухо і зимно нам жить,
В самоті із хворобами битись,
А весною лиш будемо снить,
Щоб зимі до кінця не скоритись.
Зачекаймо, розтануть сніги,
Буде тепло і затишно жити,
До любовної візьмемось гри,
В самоті щоб вовками не вити.
Відігріємо душі свої,
Подолавши хвороби весною,
Нам би тільки діждатись її
Й не замерзнуть в бурульку зимою.