10.09.2014 19:31
для всіх
327
    
  - | -  
 © Георгій Грищенко

Дитинство

У білій саманній хатині

Лишилось дитинство твоє, 

Там хтось проживає і нині, 

Водицю з криниченьки п`є.


Криниця глибока, глибока, 

Де й влітку як крига вода, 

І вишенька поруч висока, 

З криницею дружить вона.


Дивись, як тебе зустрічає, 

Хоч збігло багацько вже літ, 

А думав - тебе не впізнає, 

Та чуєш шепоче: “Привіт!”


Говорить: “Ти трохи посивів, 

Та тягне дитинство тебе

У роки безхмарно щасливі, 

В душі щось щемить і шкребе.


Твоїх вже бабусь не стрічаю, 

Напевно, спочили вони, 

Я добре усіх пам`ятаю, 

Приходять завжди в мої сни.”


Із сірого неба дощилось

І капало з вишні слізьми, 

Бо тільки нам й те залишилось

Згадати були як дітьми.


Усе, що було, не вернеться, 

Хоч з нами воно назавжди, 

Нам іноді тільки й вдається

Знаходить в дитинство сліди.


У білій саманній хатині

Лишилось дитинство твоє, 

Колись ще заглянеш, як нині, 

Чи рідний куточок ще є.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!