12.09.2014 00:42
для всіх
231
    
  9 | 9  
 © Сашко Новік

Вертаєм

з рубрики / циклу «UKR1.415beta»

Кружляй жовтим листям додолу, додолу, 

сльозись затяжмими на тіло схололе, 

дощі на душі зализують тугу, 

та на висоті ніяк друг без друга.

І небо цілує аж до піднебіння, 

вирвати хоче з корінням, з корінням, 

та крила готові до злету, до злету, 

зронює сонце промінням монети, 

пробившись ключами крізь хмари бетону, 

ми завше вертаєм додому, додому, 

та треба летіти, покликав нас вирій, 

щоб ви залишались у мирі, у мирі

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.01.2016 19:02  Оля Стасюк => © 

Чуттєвий віршик)

 29.09.2014 22:46  МК => © 

погоджусь з попереднім коментом. а взагалі, сумно(

 15.09.2014 12:41  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Треба його на музику.

 12.09.2014 12:15  Деркач Олександр => © 

дуже класно!

 12.09.2014 08:44  Світлана Рачинська => © 

Саш, чудово. Вірш дуже тужливий. Гарна лірика у тебе.

 12.09.2014 08:12  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

дуже проймає...дуже...спасибі за таку відраду, оповиту надією...

 11.09.2014 15:09  Каранда Галина => © 

+