11.09.2014 21:56

18+

216

3 | 3

 © Антоніна Грицаюк

Тулилось небо до землі

з рубрики / циклу «Про долю»

Тулилось небо до землі,

Із відчаю гриміло,

Лились у вись сумні пісні,

Так жалібно, несміло.

Злились в єдине сльози й грім,

І материнська туга,

Лунає скрізь церковний дзвін,

По трупах йде катюга.

Кров ллє немовби одурів,

Всім світом він проклятий,

Багато лиха наробив,

Зажерливий, пихатий.

А людські сльози не вода,

Відомо всім давно,

Це дуже істина проста,

Що зло породить зло.

Бог бачить, чує він, не спить,

Прийде ще його кара,

І клятий ворог затремтить,

Під ніж піде отара.

Тулилось небо до землі,

Вкривало її рани,

Кричали з жалю журавлі,

Летіли в вись ключами.

м. Славута,