09.07.2014 20:28
18+
130 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Материнський відчай

Материнський відчай

Ішла, куди сама не знала,

Всі співчували їй у слід,

Вона, немов примара стала,

Весь почорнів їй білий світ.


Хотіли діти зупинити,

У хаті билась, мов у клітці,

Кричала, що не хоче жити,

Замок геть вирвала на хвіртці.


Мов каменюка душить горе,

До землі тягне той тягар,

Пролито сліз вже ціле море,

На душі відчай, в серці жар.


Куди іде – сама не знає,

Туди далеко навмання,

Зниклого сина все шукає,

Мука – тепер її життя.


Страшна війна його забрала,

Їй геть не снилось горе те,

Вона на Схід все шкандибала,

Бог кару винним всім пошле.


Усіх за кров, щоб покарав,

За матерів пролиті сльози,

Щоб швидше суд його настав,

Вона давно уже в дорозі.



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.07.2014 14:36  © ... => Тетяна Чорновіл 

Бог обов`язково покарає винних за їхні злодіяння! 

 10.07.2014 09:51  Тетяна Чорновіл => © 

Важко навіть кару знайти нелюду за біль матерів, що втрачають щодня своїх дітей! 

 09.07.2014 22:15  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую, пане Олександре! 

 09.07.2014 21:28  Панін Олександр Мико... => © 

Гарна, необхідна поезія.