Львів – це Україна

з рубрики / циклу «Не хочу стояти осторонь (Революція гідності)»

Наш крає чогось чекає. Він в руїнах.

На Сході й Півдні – знов орел лихий…

Що знаю точно? Львів – це Україна,

Там люди – інші! Ці – не метушаться,

І кожен – справжній, щирий патріот.

В нас в Вінниці й не те уже – бояться.

То що казати про увесь народ?

Але живі ще українці справжні

У Києві, Херсоні, за Дніпром…

Вони – не тимчасові, не вчорашні,

Готові битись з загребущим злом.

У них вогонь об’єднання жевріє

Ще досі так, як в Києві горів!

Ну просто їх найбільше – в місті мрії,

У місті світлих душ і куполів.

Там – затишно; відчутно: ти – Людина,

І тільки там збагнути можеш ти,

Що і Слов’янськ, і Крим – це Україна!

Що рідні люди всюди і світи.

Що наша буде пісня, наше слово,

За них борімось, вже прийшла пора!

Все починалось з Києва… І Львова.

І знов почнеться, як буде жага!

Чому? Напевне, просто ці руїни

Дають можливість для новіших мрій.

А ще тому, що Львів – це Україна,

Це – місто чарівних, нових надій.