У безмежному просторі спраглих мовчань

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Закіпає вона – розтривожена сутність

Роз’ятрили, як завжди, безліч повчань

З зазіханням на виключну мудрість

Тож бунтує у паузах пліснявих фраз

Роздирає на клапті залатане «майже»

І волає беззвучно: «суцільний маразм»

І себе ж заспокоює: «завжди»….

Не питайте, що хочу. Не знаю сама

Просто знову гнітить перекрученість сенсів

І «як треба» рецептів звичайно ж нема,

Остогидла до чортиків згірклість сентенцій

Харків, 14.09.2014

Візьміть участь в обговоренні

19.02.2017 10:29 Каранда Галина => ©

кнопка "читати навмання" іноді витягує неймовірні вірші... я цього не пам`ятаю, але який же він "мій", цей твій вірш, Таню...

16.09.2014 09:58 Олена Вишневська => ©

Вірно, Танюш, знають всі, що "не так", а "як треба" не відомо...

15.09.2014 21:43 Ганна Коназюк => ©

Гарний вірш!

15.09.2014 12:40 Володимир Пірнач => ©

Гарний текст.
Сподобалося.

Бунт, допекло, гряде новий злет.

Круті словокрути. Цікаві думки.

Різко і гнівно звучить звинувачення сіячам отого суцільного маразму! Хоч вони мабуть вважають себе носіями істини!
Краса і любов врятують світ!!!
Чудовий вірш, Танюшко!

Глибокий сенс. Так, багато хто сьогодні, як і колись, прагне стати новим першовідкриттям, першоджерелом мудрості. А людина, навіть у своїх самих високих знаннях, обмежена і далека . Адже ми живемо у час, коли духовне око закрите. Одна справа, коли хтось має свою правду, хай навіть далеку від істини , і чітко дотримується її, а зовсім інше, коли нав"язує її оточуючим . Але ж вони , можливо, мають своє чітке бачення і думку про це? Та це нікому не цікаво! Ми отримуємомо з усіх боків нескінченні потоки інформації , де всі так і норовлять відкрити нам очі і донести ту - найправдивішу правду. Реально, розумію. Ці повчання, звідусіль - просто дістали. Дайте дійти до своєї правди( навіть, не завжди солодкої) - самій. Чудово!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ