17.09.2014 17:48
для всіх
145
    
  2 | 2  
 © Кучеренко Олександр Васильович

ВІТЕР СВОБОДИ

ВІТЕР СВОБОДИ

Вітер в лице -


Невловимий, як штурмовик, 


Різко вдаряє свіжість його


По жилах.


Ми не тужили


В передчутті


Вражень нових -


З вітром удвох


Ми занадто мало прожили.




Ми не тужили - вдихали дим попелищ, 


Все дотлівало довкруг, 


Не лишало звітів.


Серед руїн ми лишалися вдвох з вітром, 


Вдвох павутиння свободи


З вітром плели...




Люди...


На кавовій гущі про них ворожи:


Вкрай ненадійні, мінливі, слабкі істоти, 


Вітер - його ж непостійність і віражі


Виправдані завжди


(відсотків на сто).




Б`є суховій крильми, 


Б`є об тіло ріллі, 


Як чорний скажений крук, 


Клює чорноземи -


Та між кострубатих вчень, 


Між усіх релігій


Він обирає дзен.




Кисень п`ю скупо, 


Як воду живу зі струмка, 


Плата за нього, мов за канабіс, - триста.


Триста секунд - жадібна мить, стрімка, -


І воля мене ріже навпіл


Ножем бісектрис:




Одна половина пожовкла, 


Від тіла відстала, 


Інша ж - налилась життям, 


Їй без вітру тісно.


А трави здригаються, наче тонкі вуста, 


Шепочучи: "kiss me".

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.09.2014 21:22  Тетяна Белімова => © 

Такий із молодечим запалом вірш))

 17.09.2014 18:56  Світлана Рачинська => © 

Шикарно... коментарі зайві... Дуже сподобалось!