20.09.2014 22:59

для всіх

214

3 | 3

 © Тадм

Збіговисько страхів кричало: «Маячня!»

з рубрики / циклу «Дірки від сум’ять миттєвих (про творчість)»

Збіговисько страхів кричало: «Маячня!

Чому на проби вперто кажеш вірші?»

Розгублено дивилась: але ж я…

Невже й насправді всі вони найгірші?

Тікала відповідь у марево мовчань

Душа волала: Ну для чого, Боже, 

Тонесенька зітерта грань

Між «ще терпимо» й «аж ніяк не гоже»

Здоровий глузд розважливо віщав:

Не видавай реальне за жадане

Щоб не робити вигляд «я ж не знав»

Нагадую не вперше, та востаннє:

Не все, що заримоване – вірші

Не всім, що пишеш, дійсно зацікавиш, 

Проте й рядки невдалі не страшні, 

Поки поетом зватись сам не станеш

Поет – не тільки римування строф, 

Вишукування тропів і алюзій, 

Поет насправді – глибина думок, 

Позбавлених нав’язливих ілюзій

Поет – коли торкаєшся сердець

Не голим сенсом – істинністю значень

Коли краса, мов легкий вітерець

Захоплює людську буденність бачень

Тож вибач, вибору нема, 

Така передумова старту:

Допоки ти не визнаний всіма

Кажи про себе: «ПробаПерець! Автор!»

Харків, 19.09.2014