БЕЗ СЛІВ...
Не всі іще написані слова,
Іще не всі життя розкриті теми.
Не раз бува не знаєм хто ми й де ми,
Коли й куди іти, куди ідемо?..
Снуємо з ночі в день, зі світла в темінь...
Жива вода й отрута - сон-трава.
Несказо-недосказані слова
Навіщо поневолені у серці?!
Свідомості забув закрити дверці
І крик душі застиг у мегагерці
У погляді. Відбилось у люстерці
Те кожне слово - по щоці сльоза...
Життя без слів, немов у шахи гра:
Німі фігури кліток чорно-білих...
Пече вогнем у серці наболіле,
На аркушах трикрапками... В пробілах,
Поміж рядків і строф, немов на крилах -
Слова зринають криком з-під пера.
