21.09.2014 09:38

для всіх

441

10 | 10

 © Тетяна Чорновіл

КОТОВІРШИКИ

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

ПЕРЕМУРКОТИШ

Осінь знов на хмарці сірій

Дощик сіє, друже Кіт, 

Та тобі збиратись в вирій

Мабуть все-таки не слід.

Бо летіти так неблизько, 

Звісно, справа нелегка.

Хто там дасть тобі сосиску, 

Чи хоч трохи молочка?

Птахи крилами багаті, 

Ти ж на лапах не злетиш.

Краще зиму в теплій хаті

Якось перемуркотиш.

КОТЯЧА ЛІЧИЛОЧКА

РАЗ – ОДНА котлета в мисці, 

ДВА кінці в смачній сосисці, 

ТРИ клубки серед квартири, 

Лап із кігтями – ЧОТИРИ, 

П’ЯТЬ мишей зловити слід, 

Бо лічив голодний кіт.

БУЛА Й НЕМА

Глянь, Мурлико, між трави

Мильні бульбашки! Лови!

На зубок же їх не варто

Брати навіть жартома.

Мильний смак від цього жарту, 

Бульбашка ж… була й нема.

КОЛИСАНКА КОТИКУ

Котику-котушку, 

Люлі на подушку, 

Під ковдру вовняну

Лапку неслухняну.

Люлі, муркоточку, 

В темному куточку

Мишка спить під ліжком…

Лежи, кажу, нишком!

Ти куди?!!

НЕБЕСНА СМАКОТА

Кіт у небо зблиснув оком:

Там в сметанних хмар гурток

Загорнувся ситим боком

Добрий місяця жовток.

– Не дістану! – кіт із даху

Шугонув десь навпрошки, 

Лиш сяйнули на невдаху

Сирні в дірочку зірки.

КОТЯЧІ ПІЖМУРКИ

Гурт котів, малі й старі, 

Грались в піжмурки в дворі.

Врозтіч всі. Один з котів

Ще й лічилку муркотів:

– В мисці на столі лежало

Ковбаси масне кружало, 

Плов, вареники, биточок, 

Сиру доброго шматочок, 

Навіть Віскас нащось скраю…

– Я від голоду вмираю!

Не стерплю, не маю сил!

Ви ховайтесь, я – на стіл!

КОРОТЕНЬКИЙ ВІРШИК

Блокнот і ручку кіт дістав, 

До ранку віршика складав.

І був би віршик до ладу, 

Та з дум котячих на біду

З’являлось малувато слів.

Кіт так і сяк в рядки їх плів, 

Над віршиком всю ніч куняв, 

А вийшло тільки МУР та НЯВ.