06.07.2014 00:17
для всіх
182
    
  3 | 3  
 © Богдана Копачинська

Залишилась лиш йота, лиш дещиця...

Залишилась лиш йота, лиш дещиця, 

Щоб зруйнувати рівновагу терезів.

Приправити до смаку пучкою кориці, 

Кохання наше, плід, що перезрів.


Котяча ніжність кігті наточила, 

І мружить очі вже готова до стрибку, 

І кава зранку особливо загірчила.

Все змотане в яскравому клубку.


Слова правдиві і брехливі очі...

Я вже не знаю де тут правда, а де ні?

Минуть похмурі дні і кришталеві ночі, 

Осядуть лиш піщинками на дні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2014 14:13  Деркач Олександр => © 

Гарно

 06.07.2014 10:23  Тетяна Белімова => © 

Коли перезрілий плід... Що тут ще можна додати? Тоді й кава гірко-солона і сумні барви навколо.
Знаєте, пані Богдано, посміхнуло слово "дещиця" у назві вашого твору)))