Ми ще є
Ось настругаю мерзлого сальця,
А об шкоринку житнього хлібця
Зітру жагучу часничину
Й на всю рідненьку Україну
Ото вже буде смакота
У будні дні як на свята.
Вареничком із вишнями заїм,
А може я умну їх цілих сім,
Скупавши кожного в сметані,
Замру тихенько у чекані
Коли до рота покладу
Таку приємну смакоту.
Як прийдуть вже колись сумні часи,
Що вже такого зроду не з`їси,
То, певно, зникли українці
Чи разом всі, чи по одинці.
А поки, браття, ми ще є
Не забуваймо все своє.