24.09.2014 21:26
© Антоніна Грицаюк
Потяг на Львів
з рубрики / циклу «Про долю»
На Львів потяг швидко мчить,
Аж вся колія тремтить,
Везуть біженців туди,
Де «бандерів» скрізь сліди.
А ті й оком не моргнули,
Про образи всі забули,
Дали житло, хліб і сіль,
А москаль дзижчить, як джміль.
В вогонь масло підливає,
На всю пельку все горлає,
Мов кровожерливі фашисти,
Їхні помисли не чисті.
Годі тобі вже горлати,
До своєї вертайсь хати,
Чого руки простягаєш?
Певно того ти не знаєш.
Ще козацький дух не вмер,
Будуть бити відтепер,
Твоїх клятих цуценят,
Думали йдуть на парад.
Дух Шевченка тут літає,
Україна оживає,
Кров пульсує, серце б’ється,
Братовбивство не минеться.
Не одна ще буде мати,
Те створіння проклинати,
Потяг їде, рейки гнуться,
Москалі ще схаменуться.
м. Славута,