01.10.2014 20:12

18+

176

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Жалюгідна війна

з рубрики / циклу «Про долю»

З глузду з’їхали – це так,

Вийшли геть з довіри,

Гине лиш один бідняк,

Пси, мов одуріли.

Скаженіють – чують кров,

Мало, все їм мало,

Не один вже смерть знайшов,

Глузду бракувало.

Куди сунеш, розкажи?

Чого тобі треба?

Проклянуть люди сліди,

Дорога до неба.

Тому, хто на свій землі,

А ви чужоземці,

Згиньте кляті москалі,

Зійде сонце вранці.

Не для вас, ви сучі діти,

Кров чию ви ллєте?

Нам би жити і радіти,

Та ви не даєте.

Схаменіться, годі вже!

У вас є також мати,

Яка віри і не йме,

Звідкіль то чекати?

Плаче небо, плаче мати,

Немає кордонів,

Кров не гоже проливати,

Досить вже прокльонів.

м. Славута,