21.09.2010 23:29
-
724 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Тетяна Чорновіл

З ЕЛЕКТРОННОЇ ПОШТИ

З ЕЛЕКТРОННОЇ ПОШТИ

В ці часи, а може й гірші 

Лист отримала я дивний, 

Хтось прислав мені на вірші 

Відгук дуже негативний. 


Із планети Марс послання 

Узялось десь в Інтернеті. 

Пишуть: - Ваше віршування 

Нас дістало на планеті. 


Марсіани розгнівились, 

Що й словами не сказати: 

- Чом творити в нас не вчились?! 

- І про що взялись писати?! 


Вітер, лист осінній, груші –  

Поверхневі то все теми. 

Що за зливи?! Більше суші! 

В марсіан з дощем проблеми. 


Сум, добро, душа, єднання 

Не дадуть багато балів, 

Вчіться зраджене кохання 

Римувати з серіалів. 


Рубаї ще й самотужки! 

Хе-хе-хе… Куди махнули. 

Втніть нам «русскіє частушки», 

Бо таке ми десь вже чули. 


Вас ніхто не розуміє 

В марсіанському народі, 

Бо писати так не вміє. 

Словом, все мура, та й годі! 

Публікації: Тетяна Чорновіл

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 10.02.2019 14:07  Наталія Устименко => © 

Дякую Вам, Світла Душа. 

 
 10.02.2019 08:55  © ... => Наталія Устименко 

 Чудова відповідь критикам!

 04.02.2019 04:31  Наталія Устименко => © 

Дякую Вам дуже, Тетяночко.. Тема актуальна і Ви її так вдало висвітлили. Нещодавно десь прочитала, що ті душі, що послані, як світло від Бога на планету, вони йдуть не в ногу з основною масою людей, а набагато попереду, тому їх часто не розуміють. Дякую Вам за Ваше світло Боже. Мій вірш нещодавно критикували і прийшов вірш-відповідь, правда я ним не відповіла і нікому не показала, а просто заховала. Критику подякувала за науку, а для себе з тої науки винесла таке: (поділюся ) 

Сумно це - ламати мову,  

Що лилася із душі,  

Дивно це - себе ламати  

Й одягати кайдани. 

Злочин це - вдягати маску 

На слова, що із глибин,  

Одягати їх у краску  

З правил, ритмів голосних.  

Не для мене ці кайдани,  

Що прийшло, те я й віддам,  

Бог вкладає слова гарні,  

І комусь вони звучать. 

А когось чіплять наче -  

Не такі, не в ритмі вірш.  

Дякую вам критик любий,  

Що даєте думку-сіль. 

Думка та, що я собою,  

Як була, так й залишусь,  

Хай комусь я не до правил,  

Але ж явна моя суть.  

Що дає Бог, те приймаю,  

Його світло все, як є.  

В світла все ж немає правил,  

Воно сильне, мудре йде.  

Світло я не буду красить 

У косметику-шаблон,  

Хай красу воно природню 

Залишає без оков. 

30.01.2019 

Наталія Устименко 

 
 25.05.2012 22:19  Каранда Галина => © 

а мені і рубаї сподобалися!) я не з Марса!))))) 

 
 22.09.2010 09:48  Віта Демянюк 

:)))))))))))). Гіперболізована реальність нашого часу... Звісно, з натяком на ситуацію із "Натхнення мить" дещо "перегиб", але Ви досить вдало скористалися порадою Суворого!=)) Якщо відкинути все особисте, то вірш надзвичайно сподобався. Гумор - ось Ваш коник!!!

А то все рубаї та рубаї...:)

 21.09.2010 23:31  Микола Щасливий 

Бачу, що диспут по рубаях Тетяни Чорновіл продовжується :)