22.11.2010 01:16

-

874

7 | 8

 © Тетяна Чорновіл

ПОЇДЯТЬ

з рубрики / циклу «ГУМОР»

Раз кухар з досвідом умілий 

Варив обід, спішив щосили 

І здуру наробив біди: 

Десь тісто з молоком забігли, 

Курчата запектись не встигли, 

Приправи впали не туди… 

Насипав цукру він в печеню, 

В компот же бухнув солі жменю, 

Ще й огризатись був мастак: 

- Хто там посмів мене корити?! 

Нехай той сам стає варити! 

Не для панів! З’їдять і так! 

В цей час поет талановитий 

Надумав вірші теж створити, 

Бо в голові вже задум був. 

На твір відвів якісь хвилинки 

І ну строчити без зупинки, 

Поки нічого не забув. 

Ритм танцював, немов сказився, 

На дві ноги відразу збився, 

Принишк в куточку. Ой дарма 

Блукали рими-нечупари, 

По всіх рядках шукали пари, 

Та як знайти, чого нема. 

Слова, що все ж в мотив сплелися, 

Не там сльозами залилися, 

Ритм танцювати знов почав. 

Стомились рими мандрувати, 

Вірш «білим» здумали назвати, 

Ще й суржик псом десь заскавчав. 

- Ну все!- гукнув творець, -Читайте! 

А про огріхи не питайте, 

Спішив я задум передать. 

На черзі віршів ще багато. 

Чого б я мав переробляти?!! 

Як кухар каже:  

- Поїдять!