13.10.2014 14:47

лише 18+

264

7 | 7

 © Оксамит

Teatro

з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»

Якою незграбною стає людина, коли вона кохає по-справжньому! Як швидко злітає з неї самовпевненність! І якою самотньою вона собі здається, увесь її хвалений досвід раптом розсіюється, як дим і вона почуває себе такою невпевненою. (Еріх Марія Ремарк)

Осінь - тихий смуток календарний.

Вранці кава, 

Безлад у думках, 

От і закінчилося чекання.

Винен хто?!.

Відношень перепад, 

Вже надмірне, спрощене і штучне, 

В чорному просторі - пустота, 

Де актори, ліцедійство, ролі, 

Проживають-програють життя.

Осінь - тихий смуток календарний.

День приносить зібранність в собі.

На край сцени квіти, що зів`яли.

Винен хто?!.

Спустошення душі, 

Непідробна, визначена доля.

Оплески! За руку на поклон.

Браво! Біс! Сценічний образ, в коло, 

Винен хто?!.

Скінчивсь ілюзіон.

Осінь-тихий смуток календарний.

Вечір. Чай. Пропали всі слова...

Вислизає непідвладне руйнуванню -

Винен хто?!.

В приниженнях - жива, 

Віддаючись почуттю шалено, 

Грає музика жіночого єства.

Осінь - тихий смуток календарний, 

Глупа ніч - безкольорові сни, 

Вимкнення свідомості циклічно, 

В просторі умовному - світи.

Поза часом віра у майбутнє, 

Спалахи софітів, дзеркала.

Винен хто?

Придумане? Містичне?

Втілене й невичерпне до дна?

Осінь-тихий смуток календарний, 

В скрині бутафорію зберуть, 

Закінчилось дійство театральне, 

Чисто, 

Серпантин в сміття згребуть.

Твір, де суть в очах безпосередньо, 

Де об`єм сформує кольори, 

Нагадає спомин потаємне, 

Жанрове, стилічне відчуття.

Винен хто?!!!

Де ціле невід`ємне...

Роль, яку чекаєш все життя.