Я себе породив
Слова, текст пісні «Я себе породив» Олег Буць
Да! Мы дети страны казаков, не рабов.
Украина моя, наша мама и дом!
За тебя мы сразимся с любым из врагов.
(со страницы батальона "Айдар")
Руки звівши вгору – крізь гуркіт і гам
Хтось спитає «О Боже! За що це все нам?
Чом ми в нашій землі – малі для биття?
Заслужили ж давно на краще життя!»
А у гурті натур в Україні моїй
Є Тарас, є Остап, і, звичайно, Андрій…
Виправляєм вдогін помилку свою:
«Я тебе породив – тебе і уб’ю!»
Ну а що той Андрій? Схотів і пішов,
І у стані чужім своє щастя знайшов.
Ну а що той Тарас? Де щастя шукав?
Чом усіх козаків на сина зміняв?
Рідній крові своїй помститись хотів –
І лиш тільки тому військо поділив.
По частинах підставив вражій косі,
І зійшли в небеса побратими усі…
А хотів – пив-гуляв, а хотів – воював:
Не один Божий храм коней приймав…
І в вогонь відправляв і старих і малих,
Не жалів ні себе, ні чужих, ні своїх…
Що Тарас? А як нас узять, то скільком
Люлька власна була цінніш за військо?
У скількох у душі тихеньких із нас
Невмирущий сидить своєвільний Тарас?
Він убив лиш за те, що був до кінця
Сином добрим Андрій у свого, у вітця:
Що хотів, те й робив, і не мав заборон!
Як сказав – так буде! А потім – хоч вогонь!
А хто сина вбива – самому не жить!
Тож на попіл згорів у чорну, у мить,
Як на себе навів гаківницю свою:
«Я тебе породив – тебе і уб’ю!»
Скільки ляже голів у землиці сирій,
Доки біга в степу з автоматом Андрій?
І в Тараса в душі часом гнів, часом щем –
Не догнать, не дістать… А Остап під вогнем…
«Я тебе породив – тебе і уб’ю!»
І в степах черепи ворони клюють…
А зі сходу несе – очі дим виїда…
Чи затихне колись наша вічна біда?
Хтось спита: що ти кажеш? Не воювать?
Значить, зраду синів – простить і прийнять?
Кажу: вдачу змінить, з якою ходив,
Бо набоїв не стане на всіх, що родив…
Руки звівши вгору – крізь гуркіт і гам
Хтось спитає «О Боже! За що це все нам?»
Гірше смерті бува себе поламать…
Легше сина убить, ніж помилку признать.
І хоча без утрат ще не було війни,
Не рабів – козаків ми країни сини!
Чом так важко змінитись кожному з нас,
Аби став добрим батьком – усім нам Тарас?
* * *
Під гітарну струну, під свинцевий удар
Нагадав нам боєць з батальйону «Айдар»,
Що хоча без утрат ще не було війни,
Не рабів – козаків ми країни сини!
м. Туркменабат, Туркменистан, 02.08.2014
