Голубий ангел
Вільний переклад
Спускается с горних высот голубой ангел во мгле,
Он неслышно входит в наш дом, наклоняется к нашим устам
И спрашивает нас об одном – о тех, кто дорог нам.
И, не в силах ему противиться, – это мать, невеста, жена, —
Нарушаем мы тайну сердца, называем их имена.
А утром с ужасом слышим, что любимых настигла смерть.
И тоска проникает в душу, и чернеет небесная твердь.
Мы ничего не знаем, не видим божьих сетей,
Не знаем, что это ангел уносит лучших людей,
И вечером, одинокие, беспечно ложимся спать,
И в пропасти сна глубокие падаем опять…
Так не спите ночью и помните, что среди ночной тишины
Плавает в нашей комнате свет голубой луны.
Лев Овалов, повесть “ Голубой ангел”.
Тільки-тільки торкається сон
оповитої сумом землі,
Постає, чи з глибин, чи з висот,
голубий...
ангел...
в імлі…
Непомітно у сон прослизне,
і, холодний облесливий змій,
Запитає лише про одне:
хто у світі для нас дорогий…
Він, породження Світу й Пітьми,
розточає лукавства єлей,
Щоб назвали не криючись ми
імена найдорожчих людей.
Під нерівний перестук сердець:
- Рідна матір, дружина, сестра… -
Обертаємо все нанівець,
називаємо їх імена…
На зорі рідні душі пливуть
у останній смертельний політ,
І життя розпадається суть,
і чорніє навколишній світ.
Чародійна невидима сіть..,
ми слабкі перед нею, малі…
Забирає людей дорогих
Темний Гість у блакитній імлі…
Не кажи: - Не засну, не засну! -
ВІН здолає тебе все одно:
У безодню підступного сну
летимо, летимо, летимо…
Треба усім пам’ятати –
у повнолуння не спіть:
Плаває в кожній кімнаті
місячна тьмяна блакить.
