03.11.2014 09:52

для всіх

475

2 | 3

 © Ольга Шнуренко

Перший іній

з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»

Відкрив світанок сонні очі, 

Здались йому важкими вії -

Мороз-бешкетник проти ночі

Розсипав всюди білий іній…

Те листя, що не облетіло, 

Зіщулившись, скрутилось лячно, 

Від вітру гілля затремтіло, 

І сльози покотились рясно…

А кожна жилка забриніла -

Сумна мелодія осіння, 

Природа ніби скам’яніла, 

Бо іній – справжнє потрясіння!

Що нас чекає нині взимку, 

Ніхто не знає достеменно!

Життя, як струни павутинки, 

І обрій жевріє вогненно…

м. Київ, 3.11.2014