03.11.2014 17:16

18+

568

11 | 11

 © Ганна Коназюк

Монолог дитячої душі

з рубрики / циклу «Країна ігор, мрій та ластовиння»

Я маленьке Боже янголятко.

Світла, чиста, праведна крупина.

Ненароджене святе малятко.

У майбутньому - твоя дитина...

В небесах, у Батьковій оселі,

Мрію, простягаючи долоні,

Перейти крізь вічні паралелі

І в твоєму оселитись лоні.

Ти про мене думаєш не часто,

Я ж тебе обрав уже давненько.

Не хвилюйся, що прийду не вчасно,

Я слухняним буду, мила ненько!

І народжусь в тебе на світанку.

Закричу так голосно і дзвінко.

Скуштувавши біль свій до останку,

Ти всміхнешся, жінко...

с.Погреби, 03.11.2014