ГОРА-СИНОПТИК
Біля підніжжя гори Гострої, що поблизу села Дніпрово-Кам’янка на Діпропетровщині, якось гуляли звірятка. Яких тут тільки не було: ховрашки, їжачки, зайчики, лисички... Усі були у мирі та злагоді. Настрою додавала тиха безвітряна погода. Аж, раптом, ховрашки зтривожились, почувши якийсь підозрілий шум, і закликали своїх товаришів ховатися.
Звірятка ховрашкам не повірили.
— Хай щось там шумить!
Аж тут озвалась сама гора:
— Хіба вам батьки не казали, що, коли я шумлю, то чекайте різких погодних змін?!.
— Ой-ой! Це прикра новина! Почимчикую до своєї хатки зміцнювати стіни й дах, — мовив їжачок і метнувся до своєї оселі.
Інші звірятка теж рушили до власних домівок — хто просто перечекати негоду, а хто й підремонтувати щось у господарстві.
Гора Гостра побачила всі ті клопоти звіряток і, раптом, гукнула їм:
— Цього разу я пожартувала, щоб переконатися, чи ви всерйоз ставитеся до моїх шумів-передбачень? І переконалася, що всерйоз. Тож більше не жартуватиму. Як зашумлю, ховайтесь, тому що буде негода. А зараз грайтеся вволю!
Звірятка полегшено зітхнули і ще з більшим азартом почали гарцювати.