ТВОРЦІ ЛАГІДНОСТІ

У школі ніхто й гадки не мав, що клас абетківців складатиметься з найрізноманітніших за характерами, поведінкою і ставленням до навчання учнів. Навпаки, сподівалися, що абетка – монолітна, як камінь, спробуй розтрощити! Однак, абетківці, зібравшись у школі, своєму класному керівникові - Морфеміці - безапеляційно заявили:

- Навіщо нам Д, коли ми живемо у такому гарному слові як ТИЖНЕВИЙ?!. – запитали разом літери Ж і Н.

- І нам Д не потрібна, коли ми хочемо дружити у слові ВИЇЗНИЙ. Ми у слові ВИЇЗД не бачимось. І це нам завдає неабияких страждань, - додали свої образи літери-подружки З і Н.

- І ми страждаємо… - засміливішали завжди скромні С і Л.

- А вам що ж не так? Знову Д?!. – запитала Морфеміка.

- Ні не Д – заважає Т. – Ми часто повторюємо, що ми – ЩАСЛИВІ… ЩАСЛИВІ! А літера Т, як навіжена, весь час ліпиться до С, тут же до Т підскакує хамелеонка Я. Тож і виходить ЩАСТЯ.

- Яке миле, лагідне і душевне слово: ЩАСТЯ! – мовила вчителька.

- А я хіба від того щаслива?.. – розплакалася Л. – От якби казали: ЩАСТЛЯ!

- Ти що, зовсім уже того… чок-чок?.. – обурилась Я. – Ти не розбивай нашого щастя з літерою Т.

- От будете сваритися, я взагалі втечу з цього слова, - з прикрістю мовила Щ.

- Ой-ой! Хто б казав?! – вигукнула котрась із літер. – Як ти взагалі зможеш жити без отих подружок у шерензі АСТЯ?!.

- Ах так!.. Отакої-ї?!. Ну, й нате вам! Ну, й нате! – обурилась Щ і покликала собі на підмогу однозвучниць Ш і Ч.

А ті й раді. Стали на місце Щ. Морфеміка читає: ШЧАСТЯ. І здивуванню її не було меж!

- Оце тепер не вистачало відпочити літері Я, - зазначила вчителька.

Літера Я іронії не зрозуміла і теж покликала собі на підмогу літери, з яких вона була утворена, – літери Й та А. Вони й раді, стали, вийшло: ШЧАСТЙА.

Що тут зчинилося!!! Мовляв, що це за слово таке: ШЧАСТЙА?! М’який знак верещав, що і йому там повинно бути місце – між літерами С і Т, а також між Т і А. Твердив, що має бути ШЧАСЬТЬЯ. Літера Й звинувачувала його у неповазі до неї, такої лагідно-йотованої. Щ хотіла стати на місце, але Ш і Ч так сподобалось воно, що ті вже й не хотіли поступатися ним. Остання А почервоніла від сорому, що вона - остання, і почала просити Й втекти геть, залишивши місце для Я.

Тільки з допомогою подружки Фонетики Морфеміка вгамувала пристрасті неспокійного класу абетківців.